Активна чи гіперактивна дитина

 Активна чи гіперактивна дитина

Як відрізнити активність від гіперактивності? Батьки нерідко задаються питанням — що таке гіперактивність, і чим вона відрізняється від звичайної активності. Як самостійно визначити патологію? Для цього рекомендується скористатися невеликим тестом на гіперактивність дитиниі:

АКТИВНА ДИТИНА:

1. Малюк не сидить на одному місці, любить рухливі ігри. При зацікавленості здатний довго збирати пазли або слухати книжку.

2. Багато і швидко говорить. Задає безліч питань.

3. Порушення травлення та сну зустрічаються рідко.

4. Активність проявляється не скрізь. Непосидючий вдома, малюк спокійно веде себе в гостях або в садку, або навпаки вдома спокійний, а у садку непосидючий

5. Крихітка неагресивна. У запалі конфлікту здатна дати здачу. Але самостійно не провокує скандали.

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА:

1. Дитина постійно перебуває в русі, нездатна контролювати себе. При сильній втомі і нездатністості рухатися далі, істерить і плаче.

2. Говорить швидко і багато. Часто не дослуховує і перебиває. Рідко вислуховує відповіді на задані питання.

3. Дитину важко укласти спати. Сон малюка неспокійний. Не рідкість для дитини кишкові розлади, алергію.

4. Малюк некерований постійно. Він не реагує на обмеження і заборони. Його поведінка в різних умовах активно.

5. Малюк сам провокує конфлікти. Не здатний контролювати агресію – кусається, б'ється, штовхається. У хід може пускати будь-які засоби: і камені та палиці.

Що ТРЕБА робити?
Батьки повинні усім серцем зрозуміти біду, що спіткала дитину. Мало знати, що треба робити. Без співчуття, любові і щирості жодні знання не допоможуть. Тільки внутрішньо прийнявши для себе ці знання, батьки зможуть правильно поводитися з дитиною: НЕ підвищувати голос і НЕ сварити дитину, НЕ сюсюкати і НЕ потурати, НЕ поспішати самим і НЕ квапити дитину, НЕ нервувати і НЕ дратуватися, НЕ міняти домовленостей і планів тощо. При цьому, в жодному разі дитина не повинна відчути, що ви її жалієте!
«Ні» слову «ні»
Треба уникати крайнощів – надмірної суворості і надмірного потурання. Діти мають дотримуватися безпечних для себе і навколишніх правил поведінки, але кількість заборон треба звести до мінімуму, оскільки у гіперактивних дітей – понижена реакція на шум, зорові образи, негатив, тож заборони для них – пустий звук.
Заборони мають бути заздалегідь обговорені, чітко сформульовані, а ще дитина має чітко знати, яке покарання її чекає при порушенні. Не слід забороняти в категоричній формі (не вживайте слів „не можна”, „припини”, „ні”). Замість наказів – прохання (але не підлещуйтесь). Досягайте згоди і взаєморозуміння, пояснюйте, чому „не можна”, якщо не вдається – переключіть увагу дитини, бажано зі спокійним гумором: запропонуйте іншу можливу в цей момент діяльність чи розвагу; поставте несподіване запитання, не пов’язане с даною ситуацією; відреагуйте несподіваним для дитини чином (пожартуйте, повторіть дії дитини тощо); сфотографуйте дитину або підведіть її до дзеркала в ту хвилину, коли вона вередує; лишить дитину в кімнаті саму (якщо це безпечно). Якщо відволікти не вдається – запропонуйте альтернативний варіант (наприклад, дитина рве шпалери – дайте їй купу газет: „Хочеш рвати – рви, газет тобі надовго вистачить”).
Монотонно, однаковими словами, спокійно повторюйте своє прохання.
Не наполягати щоразу, щоб дитина вибачилася. У багатьох випадках, коли дитина заспокоїться, варто зробити вигляд, що нічого не сталося.
Не читайте нотацій, адже дитина все одно їх не чує і не сприймає. Якщо треба покарати – робіть це одразу, а не погрожуйте покаранням. Фізичні покарання – суворо заборонені! Ви можете дати поведінці (а не дитині!) негативну оцінку, тимчасово ізолювати її (якщо це безпечно!), відмовити їй у звичних розвагах тощо.

Хваліть, заохочуйте, радійте успіхам!
Гіперактивні діти не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Тому треба частіше хвалити за успіхи, навіть незначні. Але нещира, незаслужена похвала – НЕДОПУСТИМА! Дитину треба хвалити завжди, коли їй вдалося довести справу до кінця. Особливо, якщо ця справа пов’язана з концентрацією уваги (розмальовування, читання, прибирання тощо). Тут буде не зайвий маленький подарунок чи привілей, дозвіл трохи довше погуляти, цукерка тощо, але пильнуйте, щоб система заохочень не перетворилась на систему оплати. Завжди відзначайте успіхи – це зміцнює впевненість дитини у своїх силах.

Емоційний і фізичний контакт
Для гіперактивних дітей це дуже важливо. Треба обійняти, приголубити, погладити, заспокоїти у важких ситуаціях – і неконтрольовані емоції та м’язова напруга почнуть спадати.

Розпорядок дня
- Для гіперактивних дітей дуже важливим є дотримання розпорядку дня, який треба скласти разом з нею. Розпорядок дня (час для їжі, ігор, прогулянок, занять, сну), за умови його дотримання, діє на суперактивну дитину заспокійливо. Оскільки їй через свою імпульсивність важко миттю переключитися з одної справи на іншу, бажано попередити її заздалегідь, а ще краще – виставити будильник чи таймер.

Доручення і обов’язки
Давайте дитині доручення, визначте щоденні обов’язки і контролюйте їх виконання (цьому знову ж таки допоможе розпорядок дня). Навіть якщо результати не такі гарні, як ви би хотіли, заохочуйте зусилля малюка. Доручайте нараз лише одну справу. Якщо завдання нове – поясніть і покажіть, як його виконувати. Пояснення (інструкція) має бути не довшим від 10 слів (довше гіперактивна дитина не дослухає – „відключиться”).

Контроль над собою
Навчіть дитину керувати своїми емоціями – цьому допоможуть «агресивні ігри» («Хочеш битися – бий, але не по людях чи тваринах. Ось тобі палиця – бий по землі, по каменю. Ось тобі камінь – спробуй влучити у той стовп»). Залучайте і заохочуйте дитину до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (лото, доміно, розмальовування, ліплення, читання тощо). Ці заняття дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини.

Уникайте емоційної перевтоми
Стежте, щоб дитина не засиджувалася перед телевізором чи комп’ютером – надмірна кількість вражень призводить до надмірого збудження, втраті самоконтролю. На неї шкідливо діють місця з натовпами людей (магазини, базари). Не ходіть з нею часто в гості. Бажано, щоб вона бавилася з однією дитиною, причому спокійною, флегматичною (чим більше дітей у грі – тим вище перезбудження). Не кваптесь віддавати дитину в дитячий садок.

Фізична активність
Прогулянки, фізичні вправи, біг – дуже корисні, вони допомагають скинути надлишок енергії. Але й тут запобігайте перевтомі, яка переростає у гіперактивність. М’яко зупиніть забігану дитину, обніміть за плечі, поставте якесь запитання, запропонуйте якусь справу – нехай трохи перепочине, але в жодному разі не наказуйте зупинитися і перепочити.
Крім того, гіперактивним дітям не слід брати участь у командних іграх, де задіяні сильні емоції (футбол, баскетбол, естафети тощо).

Харчування
Гіперактивна дитина має отримувати достатньо вітамінів, мікроелементів, якомога менше смаженого, гострого, соленого, копченого, побільше – вареного, тушкованого, свіжих овочів і фруктів. Обов’язкове правило – якщо дитина не хоче їсти – не примушуйте її!

Власний куточок
Дитина повинна мати свою кімнату або свій куточок для ігор, навчання, де вона може усамітнитись. Оформлюючи дитячу кімнату чи куточок, уникайте яскравих кольорів, ламаних ліній. На робочому столику не має бути предметів, що відволікають увагу, адже малюк самотужки не може досягти того, щоб його нічого не відволікало. Столик має міститися якомога далі від телевізора, дверей, різного роду шуму. Його непосидючість є реакцією на зовнішні подразники, отже їх треба мінімізувати.

ПАМ’ЯТАЙТЕ: загальна рухова активність з роками зменшується, а у деяких дітей зникає зовсім. Важливо, щоб дитина до цього часу не набула негативізму і комплексів, які зіпсують їй життя (і вам також!) у підлітковому віці. ЛЮБІТЬ ДИТИНУ, допомагайте їй стати успішною. 

Все у ваших руках!

Формування самостійності у дітей

 Формування самостійності у дітей

Напевно кожен батько бажає бачити свою дитину успішним у майбутньому: у навчанні, на виробництві. «Цеглинки розвитку» створюються не відразу, вони з'являються ще в ранньому віці. Від спільних зусиль при взаємодії педагогів, батьків і дітей. Успішність дитини у багатьох видах діяльності залежить від здатності проявити самостійність, керувати своїми діями, домагатися поставлених цілей, які ставляться перед дитиною у вихованні та навчанні. Все це набувається поступово і тільки з допомогою дорослого, батька. Щоб допомогти дитині придбати перераховані раннє навички, потрібно знати, як в залежності від вікових особливостей формується самостійність, управління дій.

1. Мова як регулятор поведінки

У 3-4 роки мова дорослого є регулюючою. Щоб дитина розуміла нас, наші вимоги, вказівки: вони повинні бути чіткими, конкретними і не тривалими за змістом. По словесній інструкції дитина ще не може виконувати складні дії. Можна давати їх покроковими інструкціями, де перехід від одних дій до інших.

 

2. У пізнавальній сфері за допомогою активності зору, слуху, тактильних відчуттів тіла, рук, ніг, дитина не може тривалий час підпорядковувати свою увагу і поведінку правилами запропонованих дорослими. Звідси, необхідно розвивати у дитини пізнавальний інтерес до тривалих видами діяльності, які вимагають спостережливості, посидючості. Формуйте у дитини інтерес до об'єктів природи, вчить спостерігати за змінами в природі. Вчіть фіксувати увагу дитини на зміни, які відбуваються в найближчій обстановці, на столі, в кімнаті. При тривалої розумової, фізичної навантаження дитина втомлюємо.

Пам'ятайте, по програмним завданням, у вихованні та навчанні під редакцією Васильєвої, у дітей 2 молодшої групи заняття тривають до 10 хвилин (коли дитина проявляє особливий інтерес до якоїсь діяльності, то можна виходити від його бажання).

Перші 5 хвилин дитина може бути більш уважним. Наступні 7-8 хвилин дитина починає відволікатися, він не може довго зберігати нерухому позу і слухати вас. Якщо ви бажаєте продовжувати спільні заняття, дозвольте дитині переключити увагу. Дайте їй розслабитися, зняти напругу на 2 - 3 хвилини на рухомі дії. Це може бути зарядка, гра для окремих частин тіла (рук, ніг, пальчиків). Потім дитина з новими силами стане сприймати подальші спільні бесіди, гри. Дитина 3 - 4 років особливо потребує, щоб його увагу і сприйняття активізували, направляли і стимулювали.

3. У вихованні і навчанні враховуйте вікові особливості дітей. У 2,2 - 3 роки дитина усвідомлює себе як окремої людини, відмінного від дорослого, формується образ «Я» (з допомогою дорослого). Дитина прагне бути самостійною. Так дозвольте дитині бути самостійним, успішним в тій діяльності, до якої він може впоратися сам. (Приклад: культурно - гігієнічні навички). Щоб дитина прагнула бути самостійним, виконував дії, які йому під силу:

- слухати дорослого;

- виконувати прості прохання, доручення;

- умів наслідувати, повторювати елементарні рухи в грі, дії з іграшками, предметами;

заохочуйте похвалою, подбадриванием, створюйте маленькі ігрові сюрпризи. Коли дорослий вимагає від дитини, пам'ятайте, що йому не так легко це зробити і зорієнтуватися. Він прагне опановувати правилами (але не завжди), переносить вимоги у різні ситуації.

• Не варто переживати і наполегливо вимагати від дитини виконувати всі ваші вказівки. У цьому віці діти більше спираються на свої особисті, егоїстичні інтереси.

• Поставлену мету завдання або доручення, дитина може підмінити на свою (відповідає віку). Приклад: батьки попросили дитину намалювати паркан, а він намалював траву, дощик.

• Виконання дій дитини у певних видах діяльності (приклад: вміння слухати розповідь, пізнавати щось нове, культурно-гігієнічні навички, бажання займатися творчістю, конструювати з кубиків споруди, ліпити з пластиліну) залежить:

- від особистої зацікавленості;

- від умінь, які сформувалися за допомогою дорослих; -від умінь дорослого зацікавити дитину до певної діяльності за допомогою ігрових прийомів, методів заохочення, похвали.
• Гра та ігрові прийоми є кращою стимуляцією для формування
самостійності, управлінням дій.

У рухливих іграх вчіть дитину нескладних рухів за зразком.
Показуйте і навчайте дитину взаємодіяти з предметами конструкторами, розбірними іграшками. При цьому зверніть увагу, як дитина ставиться до труднощів, якщо у нього щось не виходить:

- швидко втрачає свій інтерес і кидає займатися діяльністю (потрібно розібратися в чому справа) дитина за віком втомлюємо, або погано себе почуває, можливо йому важка ця діяльність і потрібно не раз дитині показати і навчити в певній діяльності; знання, які даються можуть бути не за віком; у дитини відсутня завзятість, наполегливість а це важлива якість при навчанні; - дитина нервує і при цьому не просить допомоги дорослого (дитина можливо прагне бути самостійною, але вигляду малих знань, навичок йому важка діяльність, вчіть словесно дитини звертатися за вашою допомогою);

• Пам'ятайте, саме у цьому віці дорослий зразок для наслідування.

Дитина прагне копіювати ваші дії з іграшками, предметами. У настільних іграх, при взаємодії з іграшками, розігруйте сюжет гри, спонукайте дитину уважно стежити за зразком дій. Щоб дитина міг повторювати за вами.

 

4. Виховуйте культурно-гігієнічні навички

• Продовжуйте вчити дітей під контролем дорослого самостійно мити руки перед їжею, після прогулянки.

• Допомагайте і спрямовуйте дитину до звичкою бути охайним, акуратним.

Під час прийому їжі, при одяганні, зняття одягу і складанні її в певне місце.

• Привчайте дитину користуватися індивідуальними предметами (носовичок, серветки, рушник, гребінець) і складати їх у належне місце.

Від того як ся культурно-гігієнічні навички сформується звичка і ставлення до трудової діяльності. Вміння працювати розвиває характер і цілеспрямованість, прагнення доводити поставлену мету до кінця.

Все це створює благодатний грунт при формуванні пізнавального інтересу до інтелектуальної діяльності.

«Пам'ятайте філософську думку: «Посієш насіння звички, зійдуть сходи поведінки, від них пожнеш характер»

Все у ваших руках шановні батьки!

 

Вітаміни влітку для дітей

 

Вітаміни влітку для дітей вкрай необхідні.

 Попереду три літніх місяці, протягом яких потрібно зайнятися здоров'ям дитини.
Ось сімка найбільш потрібних вітамінів влітку для дітей. 
Одним з популярних вітамінів є вітамін А, але не всі знають його справжню користь. Багато наївно вважають, що вітамін А потрібно приймати тільки тоді, коли є проблеми із зором. Ні, також він допомагає при алергії, покращує ріст волосся, зубів. В основному цей вітамін можна отримати з наступних продуктів: морква (краще її їсти зі сметаною або нерафінованою олією), листя салату, капуста (найбільша кількість вітаміну А міститься в савойської капусти), печінка (найкраще морських риб), нирки, риб'ячий жир , вершкове масло, яєчний жовток, вершки (будьте обережні, жирні вершки у великих кількостях шкідливі), молоко. Добова доза для дітей від одного року до трьох років повинна становити від 450 мкг, підліткам необхідно в два рази більше до 800-1000 мкг. 
На другому місці вітамін С або як ми звикли говорити, аскорбінова кислота. Якщо приймати аскорбінову кислоту в ранні стадії хвороби, у вас і ваших дітей ніколи не буде хронічного кашлю або нежиті. Вітамін С є одним з найпотужніших антиоксидантів тому уповільнює старіння організму. Шукайте вітамін С в наступних продуктах: чорна смородина (найбільша кількість, майже 200 мг), плоди шипшини (190 мг), цитрусові (~ 100 мг), червоний перець (40-60 м г), зелень молодої ріпи, капуста, помідори . Добова доза для дітей від одного року до трьох років повинна становити від 45 мг, підліткам достатньо 70 мг. 
Третє місце за популярністю отримує вітамін Е. Даний вітамін допоможе людям страждають пошкодженнями шкіри, вітамін допомагає швидкій регенерації. Для попередження катаракти, особливо спадковою. Хвилюють захворювання серця? Вам треба зміцнити імунну систему дитині? Їжте печінку, листя салату. Полюбіть пророщену пшеницю, рис без солі, яєчний жовток. Дія посилюється при поєднанні з мінералом селеном і вітамінами А, В, С. Добова доза для дітей від одного року до трьох років повинна складати не більше 6 мг, підліткам не більше 12 мг. 
Четверте місце. Часто мами задають питання: як зупинити капризи, плаксивість, слабкість у дитини? Відповідь проста: введіть в харчовий раціон наступні продукти: висівки, ячмінь, хліб з борошна грубого помелу, вівсянку або вівсяний кисіль, квасоля, боби, дріжджі, горіхи (лісові, волоські, арахіс).

З даними продуктами ви дасте малюкові вітамін В1. Добова доза для дітей від одного року до трьох років повинна становити від 0,8 мг, підліткам не більше 1,3 мг. 
П'ятий учасник. Вітамін сприяє продовженню життя, потрібен при запаленні очей, для гладкості шкіри. Тріскаються губи, значить цього вітаміну у вас мало. Про який вітаміні ми говоримо? Вітамін В2. Він міститься в капусті, свіжому горосі, яблуках (краще зелених), зеленої квасолі, помідорах, ріпі, пивних дріжджах, яловичої печінки. Добова доза для дітей від одного року до трьох років повинна становити від 0,9 мг, підліткам не більше 1,6 мг. 

Як шкода вітамін В6 і вітамін В9 (друге ім'я йому - фолієва кислота) вони всього на 6 місці за популярності. Якщо у дитини часто виділяється гній з вуха і це супроводжується болями, йому треба дати продукти із зазначеними вітамінами: каші з недроблених круп на молоці, чорний хліб, риба (для дітей намагайтеся вибирати не жирні сорти риб - сріблястого хека, тріску, судака, навагу ), висівки, свіжий яєчний жовток, яловичина. Не забувайте про салат, редиску, редьку, ріпу. Добова доза для дітей від одного року до трьох років повинна становити від 1,0 мг, підліткам не більше 1,8 мг. 
Заключний річний призер, Вітамін Д. Він необхідний для роботи серця, надає енергію. Без вітаміну Д до нас в організм не зможе потрапити кальцій, вітамін Д є природним транспортером. Якщо у дитини мало вітаміну Д настає рахіт. Влітку більше їжте яйця, вершкове масло, печінка, пийте молоко. Добова доза для дітей від одного року до трьох років повинна становити від 10 мг, підліткам не більше 2,5 мг. 

Запам'ятайте: вітаміни А, В1, В2, В6 влітку для дітей вкрай необхідні для нормального розвитку. А ще краще, якщо їх приймати разом. 
Список вітамінів влітку для дітей можна доповнити мінеральними речовинами, білком, адаптогенами (корінь женьшеню, айва японська, радіола рожева, елеутерокок, ехінацеї, мумійо і т. д.).

«Якщо батько чи мати захищає країну»

 

«Якщо батько чи мати захищає країну»

Нам треба бути готовими до будь-яких емоцій дитини: до її істерики, крику, благання не йти. Відчуйте, будь ласка, силу свого наміру й силу своєї любові. Це буде дуже істотним, якщо ви самі проявлятимете емоції. Але, будь ласка, не заперечуйте емоції дитини. Нехай вам вистачить любові і сил не сердитися і не відсторонюватися від її проявів.

 
Ви можете сказати:

Твій батько/твоя мати ― герой/героїня. Завдяки йому/їй зараз так багато людей ― дітей та дорослих ― можуть бути в безпеці.

Для батька/матері найважливіше, щоб ти міг/могла зростати щасливою. За тебе і за всіх дітей України він/вона зараз дає відсіч ворогам.

Він/Вона ― герої, і ти ― герой/героїня.

Тобі так складно, але ти тримаєшся. Але я дуже вдячний/вдячна тобі за це. Мені найбільше в світі хотілося б зараз бути поруч з тобою, і моя любов завжди у тобі, у кожній клітинці. Прислухайся до серця (ви можете покласти руку на серце дитини ). Воно каже: «Люблю, люблю, люблю». І моя любов завжди буде в тобі, хоч би де я був. Я зроблю все можливе, щоб бути з тобою і щоб ми перемогли.

Міцно обніміть дитину. Можливо, сфотографуйтеся з нею, щоб у дитини була можливість у будь-який момент спиратися на ваш образ. Якщо це можливо ― дайте їй свою річ, будь-що: браслет, пояс, брелок. Це ― ваша матеріальна частка. Обіцяйте, що за можливості будете виходити на зв’язок. Не йдіть не попрощавшись і обов’язково бережіть себе.

Перша допомога при сонячний опіках. Як відновити шкіру.

 

Перша допомога при сонячний опіках.

Як відновити шкіру.

Літній сонячний опік на річці, в поході або на «дачно-городніх» роботах – річ не тільки неприємна, але і досить небезпечна – особливо це стосується дітей та підлітків. Сонячні опіки, отримані у дитинстві, істотно підвищують ризик раку шкіри в подальшому. Тобто, навіть якщо доросла людина вже не «опалюється» сонцем і навіть взагалі не загоряє, але в дитячому віці у неї були сонячні опіки – ризик розвитку раку шкіри у неї вже не знизиться.

 

Звичайно, найкращий спосіб уникнути сонячного опіку – не виходити на відкрите сонце :) Ну, як мінімум, з 11:00 до 15:00 – у цей проміжок часу сонячні промені особливо агресивні. Крім того, потрібно користуватися сонцезахисними засобами, оновлюючи їх після кожного купання. Але, припустимо, що сонцезахисного засобу під рукою не було і ваша шкіра все ж таки постраждала. Через скільки проходить сонячний опік? Це залежить від ступеню збитку, нанесеного вашій шкірі сонцем. Симптоми сонячного опіку будь-якого ступеню починають розвиватися через 2-4 години після часу, проведеного на сонці.

 

Чим врятуватися від сонячного опіку – аптечні засоби

Перша допомога при сонячному опіку по «класиці» доказової медицини складається з декількох послідовних етапів:

 

·        охолодження;

·        зволоження;

·        знеболення та зняття запалення (якщо вони доставляють дискомфорт – а вони зазвичай його доставляють).

Після цього потрібно просто чекати відновлення шкіри, яка зазнала «сонячного стресу».

 

Щоб допомогти шкірі, та й всьому організму швидше впоратися з проблемою, можна звернутися до сучасного аптечного арсеналу.

 

Діти та домашні улюбленці: як обрати тварину для сім'ї

«Мама, купи мені цуценя!" Як часто батьки невпевнено заїкаються у відповідь на прохання своїх дітей. Адже, чотириногі вдома - це додаткові зобов'язання для всієї родини, хоча, в той же час, видатні вчителі та супутники життя для дитини.

Рішення має бути добре зваженим. Розплідники та притулки для тварин повні «необдуманих рішень» . Новорічні свята - найбільш непідходящий час для розширення сім'ї: це період повного божевілля. Асоціація тварини з подарунком небезпечна, тому що може привести дитину до неправильного поводження із нею.

При прийнятті рішення про покупку домашньої тварини вся сім'я повинна бути згуртованою і налаштованою на те, аби прийняти нового «члена сім'ї», який, безсумнівно, стане джерелом компанії та веселощів, але з його появою з'явиться ряд зобов'язань і турбот .

Ці турботи сильно різняться в залежності від тварини. 

Золота рибка, безумовно, вимагає менше уваги, ніж собака або кошеня! Вибір повинен бути добре продуманий і зважений не тільки стосовно побажань, але і простору, який буде запропоновано тварині, і можливості задоволення всіх його потреб. 

Не кожен може тримати сенбернара вдома! Також деякі тварини, такі як гризуни (хом'яки, морські свинки...) або маленькі птахи, вони повинні утримуватись у відповідних клітках, які слід регулярно чистити. Собак потрібно часто вигулювати, і якщо дитина маленька, вона не зможе подбати про це самотужки.   

Звичайно, тварина підсилює почуття відповідальності у дитини, яка буде обіцяти батькам золоті гори на питання «хто буде його вигулювати або годувати?» 

Але, всі ми знаємо з особистого досвіду, що ці обіцянки згодом перестають виконуватися. Правильно, щоб дитина допомагала у догляді за твариною, а ваше завдання навчити її цьому. Звичайно, з більшою охотою вона буде допомагати, якщо обрана тварина буде саме тим улюбленцем, про яку вона мріяла. 

Як обрати?

Щоб зрозуміти, яка тварина найбільше підходить для вашої дитини, важливо враховувати не тільки її побажання, але і вік. Зазвичай, діти починають просити купити вихованця в період відвідування дитячого садка. У цьому віці діти розуміють і можуть практикувати те, чого їх навчають, що їм пояснюють, але вони також бувають імпульсивними, що може налякати тварину.

Дрібні тварини, такі як хом'ячки та кролики дуже приваблюють дітей, тому що вони нагадують плюшевих іграшок, і діти з ними так часто і поводяться, на що тварини дратуються і можуть вкусити. З цієї причини доцільно почати привчати дитину до покірних тварин, які вимагають невеликих зусиль.

Почати можна із золотої, або будь-якої іншої рибки 

Це один з найменш вимогливих домашніх улюбленців, який стане хорошим прикладом для дітей, що навчаються доглядати за іншими живими істотами: годувати їх, стежити за самопочуттям, перевіряти температуру води. З очищенням акваріуму та зміною води, звичайно, буде допомагати хтось із дорослих, або можна скористатися послугами професіоналів.

Наступним кроком може стати собака або кішка

Існує нескінченна кількість порід собак та кішок, і ви можете звернутися до експерта або почитати в інтернеті відгуки та характеристики тих, які вам подобаються найбільше, щоб зрозуміти, чи підходить ця тварина для вашої родини і дитини. Крім породистих розплідників, існують притулки домашніх тварин, де живе багато кішок і собак змішаної породи, які просто чекають господаря, готового їх полюбити.   

Розмір

Дітей часто приваблюють дуже милі цуценята, але коли вони стають дорослими, вони стають справжніми гігантами. Тому розмір тварини є параметром вибору, який не можна недооцінювати. Ви не тільки повинні мати достатньо місця для улюбленця, але чим більше тварина, тим більше вона їсть, тим дорожче її утримувати. Економічну сторону сьогодні не можна не враховувати.    

Простір

У той час як кішку можна легко тримати вдома, де у неї буде свій горщик, собаці, особливо великого розміру, може знадобитися своє власне місце на подвір'ї. Якщо ви живете в квартирі, розгляньте тип собаки, яка живе без проблем в квартирі. Варто враховувати, що собаку будь-якого розміру потрібно щодня вигулювати, і для цього потрібно знаходити час та місце.   

Характер

Характер тварини є фундаментальною характеристикою при виборі. Наприклад, серед кішок є більш мирні породи, такі як перські кішки або мейн-кун. Якщо діти активні, краще уникати кішок сіамської породи, тому що вони мають мстивий характер. Собак обирайте породи лабрадор, ретривер або бордер-коллі, вони відмінно грають з дітьми, не будучи агресивними.    

Альтернативою собакам та кішкам є кролики

Навіть якщо вони проводять більшу частину свого часу в клітках (які повинні бути відповідного розміру), кроликам потрібно бувати деякий час на відкритому повітрі. Кролики - гризуни, контролюйте їх поруч з електричними дротами!       

Всім цим тваринам потрібно робити планові вакцинації та ветеринарні огляди, а також дарувати багато уваги та любові

На жаль, занадто часто трапляється так, що тварина дається в якості "компенсації" за відсутності батьків. Без належної взаємодії у дитини може розвинутися схильність до насильства та зниження емпатії. Це завдання батьків - встановити відносини між дитиною та її вихованцем, тварина не повинно грати роль няні. Батьки завжди повинні бути присутніми у вихованні тварини і контролювати дитину . 

Кишкові їнфекції - хвороби теплої пори року.

 

Поради щодо профілактики поширення кишкових інфекцій 

Гострі кишкові інфекції ‒ одні з найпоширеніших інфекційних захворювань, які можуть призвести до серйозних ускладнень, особливо у дітей. Зазвичай ГКІ спричинено бактеріями або вірусами, які потрапляють в організм людини із зараженою їжею чи водою.

Провідна роль у профілактиці кишкових інфекцій належить санітарній культурі населення, його обізнаності та правильній орієнтації в організації профілактичних і протиепідемічних заходів.

Сьогодні розглянемо як діяти при виявленні хворого на кишкову інфекцію.

Після госпіталізації хворого в стаціонар, необхідно провести заключну дезінфекцію квартири самостійно згідно з інструкцією до дезінфекційного засобу, або можна викликати фахівців для повної дезінфекції житлового приміщення чи офісу.

Якщо хворий залишається лікуватися вдома, необхідно дотримуватися режиму, встановленому для кишкових інфекцій, у тому числі вірусної етіології:

- ізолювати хворого, якщо можливо, в окремій кімнаті, забезпечити особистим посудом, рушником, який потрібно міняти щодня. Хворий повинен суворо дотримуватися правил особистої гігієни, особливо після відвідування туалету;

- проводити двічі на день вологе прибирання приміщення (кімнати), у тому числі меблів з використанням деззасобів. Особливу увагу необхідно звернути на туалетну кімнату, не забувати обробляти ручки дверей, крани, зливні кнопки сантехніки;

- килими, м'які іграшки двічі прочистити щіткою, змоченою в дезінфікуючому розчині (противірусної концентрації) і прибрати з кімнати;

- у подальшому інші іграшки і посуд (після кожного прийому їжі) знезаражувати деззасобами (двічі на день), мити мильно-содовим розчином і ретельно прополіскувати;

- натільна і постільна білизна хворого підлягає по мірі забруднення або 1 раз в 5 днів заміни (до прання має перебувати в щільно закритому целофановому пакеті), а при забрудненні блювотними масами або фекаліями ‒ обов'язковій дезінфекції (замочування в дезрозчині на 30-60 хвилин або кип'ятіння);

- при попаданні блювотних мас, випорожнень на підлогу або предмети меблів ‒ використовувати для прибирання ганчір'я, після чого вимити і продезінфікувати його, або викинути, упакувавши в окремий пакет;

- обідній стіл після кожного прийому їжі протирати деззасобом. Ганчір'я для посуду і інвентар після прибирання знезаражують (можна шляхом кип'ятіння), доцільно використовувати одноразові серветки, ганчірки.

Пам'ятайте, головна основа профілактики, що залежить від нас самих, це частіше мити руки з милом.